Рік: 2023
Країна: Швеція, Україна, Норвегія
Тривалість: 92 хв.
Режисери: Ганна Бадяка, Олександр Міхалкович

Ганна Бодяко – режисерка з журналістським бекграундом. Отримала філологічну освіту в БДУ. Починала кар’еру як видеожурналістка незалежних онлайн-ЗМІ, після працювала на єдиному в Білорусі незалежному телеканалі Belsat. Як журналістка концентрувала увагу на гостросоціальних темах. Отримавши значний досвід створення поглиблених відеорепортажів, захопилася документальним кіно. Брала участь у створенні кількох документальних фільмів, працювала режисеркою і сценаристкою телевізійних проектів, орієнтованих на короткометражне документальне кіно. “Батьківщина”, співрежисером якої вона є, став її повнометражним дебютом.

Олександр Міхалкович – білорусько-український режисер и продюсер, має ступінь магістра кінорежисури міжнародної навчальної програми DocNomads. Його фокус як режисера скирований на творчі доментальни фильми з видатною операторьскою роботою та виразним режисерським баченням. Після свтворення ряду коротких документальних фільмів дебютовав з повнометражним фільмом “Моя бабуся з Марсу”. Фільм мав успішний прокат в Україні і був показаний на численних міжнародних фестивалях. Пізніше виступив у ролі співрежисера та продюсера фильму “Батьківщина”, який мав прем’єру на фестивалі CPH DOX 2023, де отримав головну нагороду. Фільм також має нагороду аудиторії Krakow FF та нагороду FIPRESCI фестивалю GoEast.

Головна героїня фільму – Світлана. Її сина знайшли мертвим під час служби у війську, і тепер жінка спробує пролити світло на культуру насильства і знущань у білоруській армії. Паралельно розгортається історія гурту друзів із техно-андеграунду призовного віку. Вони ходять на рейв-вечірки у майках і круглих сонцезахисних окулярах, але за мить вечірка може скінчитися – вона триває, доки на вулицях не вибухнуть масові протести проти “переобрання” диктатора-президента Олександра Лукашенка. Фільм піднімає питання про ідею індивідуального вибору у загнаному в кут суспільстві. А також про дідівщину, люте насильство, яке перетворює хлопчиків на солдатів, і є тим самим механізмом страху і жорстокості, який білоруська влада застосовує, щоб контролювати населення. Режисери створили масштабний фільм, який виходить далеко за межі Білорусі і аналізує пострадянське суспільство з непопулярної точки зору — молодіжної.