На чергове свято Водохреща в одному зі спальних районів Києва на озері зробили ополонку. На березі чутно церковні дзвони, люди роздягаються, стають у чергу. До повномасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну залишається 36 днів. Короткий фільм-спостереження через великі плани людей різного віку, ряди оголених тіл і короткі розмови оповідає нам про крихкість життя, суперечливість людської віри та радість існування.

1 квітня 2019 року Олесь Пушкін влаштовує ходу по Вітебську, де у давні кращі часи мав приватну галерею і лишив багато споминів. Він гуляє з великою “живою” мапою за плечима, на яку, за сценарієм ходи, він додає визначальні для своєї творчої біографії локації міста та оповідає про останні роки, коли культурне життя Білорусі було яскравим і вільним. З нагоди 1 квітня художник сміливо, під носом у міліції та “тихарів” несе містом маленький біло-червоно-білий прапор, щоб у такий спосіб перевірити – чи можливо “обдурити” дурнів і чи є ще надія побачити “нове небо над новою країною”.

Фільм 2007 року за допомогою мови перформансу показує боротьбу митця із тоталітаризмом. У цій мові багато гумору й іронії. Найвідомішим перформансом артиста став візок із гноєм, який Пушкін привіз під адміністрацію Олександра Лукашенка. У фільмі показані близькі художника, а також сучасна Білорусь, яка шукає своє місце поміж Сходом і Заходом.

Головна героїня фільму – Світлана. Її сина знайшли мертвим під час служби у війську, і тепер жінка спробує пролити світло на культуру насильства і знущань у білоруській армії. Паралельно розгортається історія гурту друзів із техно-андеграунду призовного віку. Режисери створили масштабний фільм, який виходить далеко за межі Білорусі і аналізує пострадянське суспільство з непопулярної точки зору — молодіжної. 

Кінострічка демонструє кадри, зроблені на репетиціях і виступах акторів Belarus Free Theatre, на масових протестах наприкінці літа й початку осені 2020 року в Мінську, на акції пам’яті загиблого від рук силовиків Аляксандра Тарайковскага, біля ізолятора на Акрєсціна. Фільм також містить архівні кадри з 1990-х років — демонстрацій протесту та акцій пам’яті зниклих опозиціонерів.